79 років тому у єврейському поселенні Трохимброд (Софіївка), що неподалік села Журавичі, відбулися масові розстріли євреїв. На території, де відбулися убивства, побували та вшанували пам'ять розстріляних голова Луцької районної ради Олександ Омельчук, радник голови Юрій Ройко, депутатка райради, директорка Ківерцівського музею Оксана Сущук та староста сіл Сильне, Городище та Клубочин Микола Кішта.

Відомо, що протягом 1942 року розстрілів було декілька.

Як розповіла Оксана Сущук, Трохимброд – єврейське містечко-штетл, яке існувало на Ківерцівщині поблизу сіл Журавичі, Домашів, Тростянець, Лопатень, Яромель, Клубочин, Пшебраже, Озеро, Сильно, Городище, колонії Юзефін. Поселення виникло  у 1810 році, як результат «єврейської» політики Миколи І. Було побудоване, заселене і кероване повністю євреями.  У 1927 році у штетлі було зведено декілька десятків будинків, синагога,  школа, промислові будівлі, 2 млини, олійниця, маслозавод, фабрика гребінців, кольорового скла, бійня.  Мешканці навколишніх хуторів і сіл їхали сюди в крамниці за взуттям, одягом і випічкою.

У 1889 р. в Трохимброді проживало понад 1200 осіб (235 сімей), в 1897 – 1580.

Із встановленням радянської влади 1939 році на Волині  поширилась і  «нова» політика щодо національних груп. Було заборонено останні залишки приватних підприємств, а духовне життя піддали агресивним антирелігійним кампаніям. До Сибіру був висланий місцевий рабин Герш Вейсман, якого звинуватили у підпільній торгівлі сіллю. Багато євреїв, шукаючи можливостей освіти та роботи, виїжджали до Латинської та Північної Америк.

З початком німецько-радянської війни у липні 1941 р. Трохимброд був окупований.  Тоді ж німецькі окупанти з допомогою шуцманів зібрали 150 чоловіків містечка, на вантажівках відвезли їх на станцію Ківерці і розстріляли у дворі місцевої тюрми. Згодом у центрі Софіївки створили гетто, куди звозили євреїв з сусідніх сіл і міст.

Суботнього ранку 9 серпня 1942 р. розпочалось винищення єврейського населення Трохимброду. Тоді у гетто в’їхали 20 німецьких солдатів з Айнзанцгруппи та 11 військових вантажівок з 100 шуцманами. Євреям було видано наказ зібратися в центрі гетто, скласти усі прикраси та коштовності, а потім по 100 осіб на вантажівках їх відвозили  за 3 км до Яромельського лісу, де вже були викопані  глибокі ями, на краю яких ставили роздягнутих людей і розстрілювали.  Каральна операція закінчилась другим розстрілом 21 вересня – в Йом Кіпур, у день одного з найважливіших свят в іудаїзмі.

Залишилась лише група з двох  десятків євреїв, які обробляли для німців шкіру. Вони були переведені у найбільшу синагогу в північній частині містечка. В грудні 1942 р., коли закінчились запаси сировини німці розстріляли і їх. Синагогу спалили. Мешканців навколишніх сіл і хуторів  примусили розбирати житлові будинки, інші приміщення  на будівельні матеріали. Награбоване майно вивозили на станцію Ківерці, в Цумань для відправки в Німеччину, розібрали навіть вуличну кам’яну бруківку, територію на якій розміщувалося містечко розорали.

З багатотисячного єврейського населення Трохимброду залишилося в живих, за різними джерелами, 30-40 осіб. Це були ті, хто мав фальшиві документи, були сховані українськими та польськими сім’ями, зуміли втекти під час облав та з гетто.

Близько трьох десятків юнаків та дівчат Софіївки та Ігнатівки на чолі з Гадом (Григорієм) Розенблатом створили партизанську групу. 

У 70-ті роки ХХ ст. на місці масових розстрілів софіївських євреїв, були встановлені пам’ятники. У 1990 році пам’ятники були оновлені.  Один з них,  – двометрова стела, знаходиться  на місці колишнього в’їзду в містечко з боку Яромель – де поховані жертви розстрілу гетто, другий – в лісі на місці розстрілу єврейських робітників, поряд збережено пам’ятник з мармурової крихти 70-х років.