В акцизних накладних, складених для розподілу обсягів пального, облік якого здійснювався в СЕАРП, між акцизними складами та / або акцизними складами пересувними, а також в Актах інвентаризації обсягів залишків спирту етилового, має бути зазначена дата складання – тільки 01.07.2019.

Щодо врахування в СЕАРП та СЕ обсягів пального, облік якого у СЕАРП не здійснювався

Пунктом 45 Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 408 (далі – Порядок № 408), передбачено можливість врахування в СЕАРП та СЕ обсягів пального, облік якого у СЕАРП не здійснювався (тобто обсягів залишків пального, яке станом на 01.07.2019 обліковується у суб’єктів господарювання, які до 01.07.2019 не підпадали під визначення платників акцизного податку, а з 01.07.2019 підпадають під таке визначення).

Для врахування в СЕАРП та СЕ таких обсягів пального, платники без сплати акцизного податку подають у період з 16 до 20 липня 2019 року (включно) заявка на поповнення залишку пального станом на 1 липня 2019 року для подальшого використання виключно для власного споживання або промислової переробки.

Особливості заповнення заявок на поповнення залишку пального, складених відповідно до п. 45 Порядку № 408, які складаються окремо від інших заявок на поповнення залишку пального:

до верхньої лівої частині заявки на поповнення  залишку пального відмітка «Х» вноситься тільки у полі «основна». Відмітка «Х» у полі «коригуюча» не може бути внесена;

у полі «дата складання» може бути зазначено тільки дату – 01.07.2019;

поле «коригування показників до заявки на поповнення  залишку пального» не заповнюється (номер та дата заявки, показники якої коригуються, не вносяться);

до передбаченого для цього поля вноситься уніфікований номер реєстрації акцизного складу в СЕАРП та СЕ, на якому фактично знаходиться таке пальне. По кожному акцизному складу може бути складена тільки одна заявка на поповнення залишку пального. При цьому кількість рядків у табличній частині такої заявки на поповнення залишку пального повинна відповідати кількості кодів УКТ ЗЕД пального, яке знаходиться на такому акцизному складі;

до кожного рядка графи 2 «Умови оподаткування» табличної частини заявки на поповнення залишку пального вноситься ознака щодо умови оподаткування «5» (залишки пального, які не обліковуються в СЕАРП (утворилися станом до 01 липня 2019 року у суб’єктів господарювання, які до 01 липня 2019 року не є платниками акцизного податку з реалізації пального)). Інші ознаки щодо умови оподаткування, крім «5», до такої заявки не вносяться;

до граф 7 («Ставка акцизного податку,  встановлена підпунктом 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, євро»), 8 («Курс НБУ, що діє на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація пального, грн»), 9 («Сума акцизного податку, грн (–) (+)) табличної частини заявки вноситься значення «0».

В СЕАРП та СЕ по кожному акцизному складу будуть враховуватись показники останньої поданої заявки на поповнення залишку пального, складеної відповідно до п. 45 Порядку № 408.

У випадку, якщо у поданій заявці на поповнення залишку пального, складеній відповідно до п. 45 Порядку № 408, платником зазначено помилкові дані щодо обсягу пального та/або коду УКТ ЗЕД пального, платником у період з 16 до 20 липня 2019 року (включно) подається нова заявка з правильними даними.

У разі помилкового зазначення у поданій заявці на поповнення  залишку пального, складеній відповідно до п. 45 Порядку № 408, реквізитів акцизного складу (тобто, на акцизному складі, уніфікований номер якого зазначено в заявці на поповнення залишку пального, залишки пального фактично відсутні), платником у період з 16 до 20 липня 2019 року (включно) подається нова заявка. В такій заявці з помилкової заявки переносяться дані щодо уніфікованого номера акцизного складу та кодів УКТ ЗЕД пального, та  по кожному з цих кодів зазначаються нульові обсяги пального.

В-подальшому при власному споживанні чи промисловій переробці, або у випадку втрат пального,  обсяги якого зазначені у заявці на поповнення  залишку пального, складеній відповідно до п. 45 Порядку № 408, складається акцизна накладна форми «П» у одному примірнику з врахуванням наступних особливостей:

у верхньому лівому куті акцизної накладної зазначається код операції «1» (власне споживання чи промислова переробка) або «2» (втрачене, зіпсоване, знищене пальне (пункт 214.7 статті 214 та пункт 216.3 статті 216 розділу VI Податкового кодексу України));

у верхньому лівому куті акцизної накладної зазначається ознака щодо умов оподаткування «5»;

у лівій частині акцизної накладної зазначаються реквізити платника як особи, що реалізує пальне;

у правій частині акцизної накладної у рядку «Особа – отримувач пального» зазначається «Неплатник», а до рядка «юридична особа – код за ЄДРПОУ отримувача пального; договір про спільну діяльність – реєстраційний обліковий номер; для фізичної особи – прізвище, ім'я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта» вноситься умовний код «1000000000».

Якщо у платника виникає необхідність переміщення пального, обсяги якого зазначені у заявці на поповнення залишку пального, складеній відповідно до п. 45 Порядку № 408, з акцизного складу, зазначеного у такій заявці, на інший акцизний склад або акцизний склад пересувний, на такі операції складається акцизна накладна форми «П» у двох примірниках з врахуванням наступних особливостей:

у верхньому лівому куті акцизної накладної зазначається код операції «0» та умови оподаткування «5»;

у лівій та правій частині акцизної накладної зазначаються реквізити платника як особи, яка одночасно є особою, що реалізує пальне та отримує пальне.

Прес-служба Державної фіскальної служби України

 

 

 

      Суб’єкти господарювання можуть складати первинні документи бухгалтерського обліку, касові документи в електронній формі, які повинні бути оформлені відповідно до вимог законодавства України у сфері електронного документообігу.

     Водночас, використання електронного підпису в таких документах як прибуткові (видаткові) касові ордери тощо, здійснюється з урахуванням нормативно-правових актів Національного банку України (далі – НБУ), тому для отримання більш детального роз’яснення з порушеного питання пропонуємо суб’єктам господарювання звернутись до НБУ, як до розробника Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

     Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

     Статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 996) передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов’язкові реквізити, визначені п. 2 ст. 9 Закону № 996. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

     Відповідно до п. 6.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 із змінами і доповненнями (далі – Положення № 88), первинні документи, облікові регістри та бухгалтерська звітність, створені у формі електронного документа, повинні зберігатися на електронних носіях інформації у формі, що дає змогу перевірити їх цілісність на цих носіях, та протягом строку, що не повинен бути меншим від строку, встановленого для відповідних документів на папері.

     При цьому, у разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов’язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами (п. 6 ст. 9 Закону № 996).

     Згідно з ст. 1 Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис – це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов’язуються і використовуються ним як підпис; ідентифікація особи – процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

     Водночас регулювання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону № 996).

     Відповідно до п. 3 ст. 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 із змінами і доповненнями (далі – Положення № 48) касовий ордер – первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

     Типові форми прибуткового касового ордера № КО-1 (додаток 2 до Положення № 148) та видаткового касового ордера № КО-2 (додаток 3 до Положення № 148) затверджені Положенням № 148.

     Касові документи можуть бути паперовими або електронними. Електронні касові документи повинні бути оформлені відповідно до вимог законодавства України у сфері електронного документообігу (п. 23 розд. ІІІ Положення № 148).

     Бухгалтер (відповідальна особа установи/підприємства, на яку покладено обов’язок з оформлення цих документів) має право здійснювати реєстрацію касових ордерів і видаткових відомостей за допомогою комп’ютерних засобів, які забезпечують формування і роздрукування відповідних касових документів (абзац другий п. 33 розд. ІІІ Положення № 148).

     Питання можливості використання суб’єктом господарювання електронного підпису в первинних документах бухгалтерського обліку відноситься до компетенції Міністерства фінансів України, яке регулює питання методології бухгалтерського обліку (у тому числі документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку) та фінансової звітності, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Довідково: Загальнодоступний інформаційно –довідковий ресурс (категорія 109.15).

Сектор організаційного забезпечення Луцького управління ГУ ДФС у Волинській області                     

 

 

     Для розрахунку сум податку на доходи фізичних осіб, які підлягають поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з реалізацією ним права на податкову знижку, застосовується сума сплаченого, тобто зарахованого до відповідного бюджету податку, а не нарахованого (утриманого) податковим агентом.

     Отже, якщо податковий агент утримав, але не перерахував податок на доходи фізичних осіб до бюджету, то фізична особа не має права на податкову знижку.

     Відповідно до частини другої ст. 78 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI із змінами та доповненнями та Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60, поверненню з бюджету підлягають надміру або помилково сплачені суми грошових зобов’язань.

     Згідно з п. 43.6 ст. 43 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

     Для розрахунку сум податку на доходи фізичних осіб, які підлягають поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з реалізацією ним права на податкову знижку, застосовується сума сплаченого, тобто зарахованого до відповідного бюджету податку, а не нарахованого (утриманого) податковим агентом.

Довідково: Загальнодоступний інформаційно - довідковий ресурс (категорія 103.05).

Сектор організаційного забезпечення Луцького управління ГУ ДФС у Волинській області

 

 

Луцьке управління ГУ ДФС у Волинській області нагадує, що нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення земельного податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Норми встановлені п. 286.5 ст. 286 ПКУ.

Земельний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п. 287.5 ст. 287 ПКУ).

Крім того, слід зазначити, що податковий період, порядок обчислення орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 – 287 ПКУ (п. 288.7 п. 288 ПКУ).

Сектор організаційного забезпечення Луцького управління ГУ ДФС у Волинській області